Співак Микола Якович
академік НАН України, доктор біологічних наук, професор
ЖИТТЄПИС
Закінчив Ужгородський державний університет (1970) та аспірантуру в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (1973).
Із 1992 р. – завідувач відділу проблем інтерферону та імуномодуляторів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України.
Із 2021 р. – директор Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України.
Вчений ступінь: доктор біологічних наук (1988).
Вчене звання: професор (1992), академік НАН України (2021).
НАУКОВА, НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА І ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Напрямки наукової діяльності
- Визначення механізмів функціонування систем інтерферону та цитокінів за інфекційних та неінфекційних патологічних станів, перебіг яких супроводжується розвитком запальної реакції організму та порушенням імунної відповіді.
- Оптимізація технологій отримання імуномодулювальних та антивірусних засобів (препаратів інтерферону та його індукторів, наноматеріалів, імунобіотиків тощо).
- Створення біобезпечних та біосумісних наноконструкцій на основі наночастинок оксидів металів, ключових молекул антивірусної відповіді та лікарських препаратів з метою підвищення їх активності та удосконалення таргетної доставки.
- Конструювання діагностичних тест-систем для ідентифікації збудників вірусних та бактеріальних інфекцій людей і сільськогосподарських тварин.
- Розроблення стратегічних підходів до підвищення вірусостійкості сільськогосподарських рослин з метою забезпечення безпеки сільськогосподарського виробництва.
Основні результати наукової діяльності
На початку своєї наукової діяльності вчений провів дослідження морфолого-структурних властивостей фагів фітопатогенних бактерій, встановив явище полілізогенії та механізми взаємодії фагів з клітинами хазяїна. Згодом ним вперше запропоновано новий науковий напрямок в інтерферонології – дослідження антибактеріальної ефективності інтерферонів різних типів. Вченому вдалось обґрунтувати доцільність застосування препаратів інтерферону та його індукторів для лікування бактеріальних захворювань. Він зробив вагомий внесок у встановлення фізіологічної ролі системи інтерферону та інших цитокінів у патогенезі як інфекційно-запальних, так і неінфекційних захворювань, таких як ожиріння, діабет 2 типу, медикаментозний гепатит, гіпертензія тощо, пов’язані з запаленням і порушенням імунної відповіді. Було визначено механізми імунопатогенезу передпухлинних і пухлинних патологічних станів, що індукуються канцерогенними вірусами, зокрема папіломавірусами людини та вірусами герпесу. Науковцю вдалося розробити технологію отримання препаратів інтерферону І покоління та інших імуномодуляторів (вірексів, спленоферонів, лейкінферону, вірексів, діаферону, тимоіндуктину, біфідиму тощо). Створено імунобіотики із антимікробною, імуномодулювальною, протизапальною та гіпохолестеринемічною дією для профілактики і лікування найпоширеніших захворювань. Також було з’ясовано індивідуальні показання та протипоказання для клінічного застосування препаратів інтерферону і його індукторів, а також імунобіотиків при вірусних, бактеріальних захворюваннях та інших патологічних процесах.
Під його керівництвом проведено успішне конструювання біобезпечних та біосумісних нанопрепаратів на основі наночастинок металів та лікарських засобів з метою підвищення ефективності дії останніх та їх адресної доставки. Ці наукові досягнення виявили великий потенціал для медичної практики, сприяючи розробленню нових методів лікування хворих та профілактики найпоширеніших захворювань.
Важливим напрямком сучасної вірусології, яким він також займається на сьогодні, є з’ясування механізмів стійкості цінних сільськогосподарських рослин, зокрема гречки, до вірусних уражень та розроблення стратегічних підходів до підвищення їх вірусостійкості. Нещодавно були відкриті 2 нових рабдовіруса, які задепоновано в Депозитарії мікроорганізмів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України.
Поміж основних досягнень вченого є розроблення діагностичних тест-системи для визначення збудників інфекційних хвороб людини і сільськогосподарських тварин: вірусу імунодефіциту, цитомегаловірусу, гепатитів (В та С), лейкозу, SARS-CoV-2, збудників сифілісу, лептоспірозу, туберкульозу тощо. Налагоджено їх промисловий випуск, що внесло вагомий вклад в медичну та ветеринарну діагностику, а також у контроль над інфекційними захворюваннями. До інших його досягнень входить розроблення біотехнологічних основ одержання рекомбінантних білків – структурних елементів вірусів (вірусу імунодефіциту, цитомегаловірусу, гепатитів В, С, лейкозу) і бактерій (збудників сифілісу, лептоспірозу, туберкульозу). Також вдалось отримати гібридоми – продуценти моноклональних антитіл до імуноглобулінів людини і тварин, та до окремих антигенів вірусів і бактерій.
Вчений багато уваги приділяє вихованню та підготовці наукових кадрів. Під його керівництвом на сьогодні успішно захистили свої дисертації 7 докторів наук та 34 кандидатів наук. Співак М.Я. та його учні плідно співпрацюють з рядом лабораторій США, Канади, Ізраїлю, Ірану, Словаччини та інших країн, що сприяє обміну знаннями та розширенню горизонту наукових досліджень у вірусології, мікробіології, імунології та біотехнології.
Публікації
Автор більш ніж 650 наукових праць та матеріалів наукових конференцій, у тому числі 15 монографій, 26 авторських свідоцтв СРСР, 117 патентів України і Росії, 16 Технічних умов України, 6 методичних рекомендацій МОЗ СРСР і МОЗ України, 5 інформаційних листів, а також 3 підручників для Вищих учбових закладів.
Наукометричні показники
Станом на 2023 р. індекс Гірша 24, Scopus (206 документів, 1702 цитувань).
Членство в наукових об’єднаннях, редакційних колегіях та комітетах
Член спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій (Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України,
Інституту біології клітин НАН України, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця).
• Член редколегій журналів (Мікробіологічного журналу, Фізіологічного журналу, Biotechnologia Acta тощо)
• Експерт Комітету Верховної РадиУкраїниз питань освіти, науки та інновацій.
• Експерт Комітету Верховної Ради України з Державних премій України в галузі науки і техніки.
Відзнаки та премії
Державна Премія України в галузі науки і техніки (2005)
Премія ім. Д.К. Заболотного НАН України (2001)
Премія ім. І.І. Мечнікова НАН України (2004)
Премія ім. О.О. Богомольця НАН України (2010)
Премія ім. О.В. Палладіна НАН України (2011)
Золота медаль ВДНГ СРСР за розроблення технології отримання інтерферону (1986).
Золота медаль Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Швейцарія) (2001).
Заслужений винахідник України (1992)
Почесна Грамота Верховної Ради України (2016)
Почесний професор Ужгородського національного університету, а також Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України (2006)
Премія Міжнародного наукового фонду «Відродження», заснованого Джоржем Соросом (1993)